Отже продовжимо розповідати вам про жовчокамяну хворобу та сьогодні про методи діагностики та лікування цієї недуги .

 

Спочатку хвороба може розвиватись тихо, симптоми часом взагалі непомітні та прогресують у прихованій формі. Тому, щоб їх виявити, лікар порадить зробити УЗД.

 

Але також лікар може направити на додаткові обстеження, для виключення інших захворювань шлунково- кишкового тракту, які можуть мати подібну симптоматику:

 

комп’ютерну томографію органів черевної порожнини,

фіброгастроскопію (оптичними приладами діагности перевіряють функціонування слизової оболонки стравоходу, дванадцятипалої кишки та шлунка),

колоноскопію(огляд товстої кишки).

На підставі одержаних результатів діагностики лікар призначає лікування: консервативне, чи оперативне.

 

Основу консервативного лікування становить дієта.

Рекомендовано перейти на дрібне кратне харчування (5-6 разів на день).

А також знизити вживання тваринних жирів в цілому та продуктів з високим вмістом холестерину.

 

Якщо протягом 3-4-х місяців належного ефекту від дотримання раціону не буде, необхідно подумати про хірургічне лікування.

 

Оперативне лікування. Операція — радикальний захід, але він потрібний, особливо в ургентних випадках, які можуть загрожувати життю. При жовчнокам’яній хворобі найпопулярніший метод оперативного втручання — лапароскопічна холецистектомія.

 

Це малоінвазивний метод; операція з видалення жовчного міхура проводиться із незначними розрізами черевної стінки, введення у розрізи лапароскопа, підключеного до відеокамери та спеціальні інструментів.

 

Лапароскопія має низку переваг

швидкі терміни відновлення;

болі після того, як людина приходить до свідомості, практично невідчутні;

хороший косметичний ефект – рубці на тілі ледь помітні.

 

Але якщо у пацієнта є супутні захворювання серця та\або легень то замість лапароскопії хірург може наполягти на відкритій холецистектомії.

Відкрита холецистектомія – видалення жовчного міхура за допомогою розрізів у верхній правій частині черевної порожнини.